Навчання «епохами»

Особливістю Вальдорфської школи є навчання «епохами»: щодня протягом 3-4 тижнів на головному уроці викладається один і той же предмет. Це дозволяє учням «зануритись» у предмет епохи – українську мову та літературу, історію, біологію, географію, математику у початковій школі, геометрію та інші – у середній та старшій школі. У такий спосіб діти краще розуміють предмети і здобувають міцні знання. Упродовж навчального року епохи змінюють одна одну: за фізикою слідує історія чи географія, потім – хімія чи предмет з гуманітарного циклу. 

Головний урок триває 90-110 хвилин. Його тему можуть розвивати на інших 45-хвилинних уроках – як на заняттях мистецького чи «рухливого» циклів, так і на іноземних мовах. Важлива риса головного уроку – зміна діяльності: спочатку – ритмічна частина, потім – головна. Завершує урок розповідь учителя чи експеримент.

Головний урок

Шкільний ранок починається з привітання за руку кожного учня та класного вчителя біля дверей класу. Вчитель обов'язково дочекається погляду учня, скаже йому у вічі: «Доброго ранку!», звернеться на ім’я, встановить особистий контакт, допоможе налаштуватися, прокинутися та увійти до класу.

У молодших класах на початку головного уроку не вмикають яскраве світло, оскільки необхідний плавний перехід від домашнього ранку до ранку шкільного. Відкриває урок взаємне вітання вчителя та його класу: «Доброго ранку, любий другий класе!». Щойно діти зосередяться, вони разом промовлять ранковий вислів, і протягом кількох хвилин кожен учень може коротко поділитись чимось важливим з його сьогоднішнього ранку: сильний вітер чи яскраве сонце, дивовижна сніжинка чи птах за вікном. Потім учитель вмикає світло і переходить до першої – ритмічної частини уроку.

Протягом 15 – 20 хвилин  ритмічної частини відбувається робота над образністю та виразністю мови. Діти співають пісні та водять хороводи, говорять хором вірші та скоромовки, виконують різні вправи з ритмами, пов’язані з координацією та географією тіла. Так, через віршовані форми та рух діти долучаються до навчального матеріалу епохи. Мовні та рухові вправи допомагають налаштуватися на основну тему уроку та послабити вплив зовнішніх вражень. Такий підхід сприяє концентрації уваги дітей та найбільш ефективному засвоєнню навчального матеріалу.

За ритмічною частиною слідує основна, інформаційна частина уроку. У ній вивчається, обговорюється та засвоюється новий матеріал з предмету епохи. Вчитель намагається зробити процес навчання максимально продуктивним та творчим. Якщо у старших класах учні роблять самостійні висновки зі своїх спостережень за суттю предмета, то в молодших класах це може бути казка, невелика вистава за участю літер або цифр, що вивчаються. Вчитель вільний і сам виступати у ролі казкового героя — ефективність засвоєння нових знань завдяки такому викладанню лише зростає.

На основній частині уроку діти працюють із навчальними зошитами – тут вони пишуть, креслять, малюють. На уроках немає традиційних підручників – кожен учень їх створює самостійно, ілюструючи отримані знання. Барвисті, індивідуальні, зроблені з великою любов'ю зошити допомагають засвоєнню предмета епохи. Це не лише запис про те, що було вивчено, а й активний метод пізнання, що збільшує потяг учнів до творчості та отримання нової інформації.

Завершує урок розповідь учителя, орієнтована на культурно-історичні чи літературні теми відповідно до навчальної програми кожного класу. У молодших класах це казки, легенди та міфи. Можлива й усна робота учнів – переказ, читання. У середніх та старших класах у цій частині уроку демонструються експерименти або детально описуються конкретні історичні події, біологічні та географічні факти.